Надійний захист результатів інтелектуальної власності є важливішою умовою успішного розвитку культури, науки, промисловості, торгівлі та інших галузей діяльності суб’єктів господарювання.
Завданням кожної держави є ефективне законодавство у сфері забезпечення права інтелектуальної власності, як одного з невід’ємних прав за допомогою якого особа може користуватися результатами своєї діяльності.
Необхідність правової охорони інтелектуальної власності розпочинається з періоду виникнення (реєстрації) його об’єкта (перелік визначено статтею 155 Глави 16 Господарського кодексу України) та, за умови порушення такого права, власнику надається можливість вибору юрисдикційної та не юрисдикційної форми захисту.
Юрисдикційний спосіб захисту права інтелектуальної власності здійснюється судами та іншими уповноваженими на це державними органами.
За використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності передбачений платіж – роялті отриманий як винагорода на інформацію промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Детальне визначення поняття роялті передбачено абзацом першим п.п.14.1.225 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.  
Митним кодексом України (статті 397-403 Глави 57) визначені заходи митних органів щодо захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику веде реєстр об’єктів права інтелектуальної власності, які на підставі заяв правовласників охороняються відповідно до норм Законів України «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для продуктів і послуг».
 
Торгова марка є основним способом ідентифікації товарів та послуг певного бренду, промислового зразка. Внесення даних про торгову марку до Митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності України дозволить не допускати проникнення на внутрішній ринок контрафактної продукції.