Київ – одне із перших міст колишнього Радянського Союзу, яке бомбардувала німецька авіація 22 червня 1941 року після підступного нападу на СРСР. 78 днів мужньо утримували радянські солдати столицю України, але на початковому етапі Великої Вітчизняної перевага була за ворогом. Однак Київ не здавався.
26 серпня 1943 року розгорнулася грандіозна кровопролитна битва за Дніпро. У ході виснажливих та жорстоких боїв ціною великих людських втрат 6 листопада 1943-го столиця України була звільнена. А з нагоди 20-річчя Перемоги 8 травня 1965 року Київ удостоївся звання міста-героя.
На урочистості з нагоди 70-ї річниці визволення Києва туди з’їхалися учасники бойових дій, які брали безпосередню участь у його звільненні, а також делегації з країн Західної Європи. Чернігівщину на святі представляв прилучанин Борис Миколайович Котеленець. Він єдиний захисник столиці на всю область, який дожив до такої світлої дати.
4 листопада у Київській міській державній адміністрації відбувся урочистий прийом визволителів керівництвом Київради та держадміністрації. Голова КМДА Олександр Попов поспілкувався чи не з кожним ветераном, подякувавши їм за безсмертний Подвиг. Наступного дня Борис Миколайович разом з іншими запрошеними відвідав Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», де поклав квіти до пам’ятного знаку міста-героя Києва. 5 листопада гостям також було організовано екскурсію столицею України, аби вони подивилися, як вона змінилася й розквітла.
Основні ж події припали на середу, 6 листопада. Спочатку о десятій ранку чотири Президенти України: Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко і Віктор Янукович, голова Верховної Ради Володимир Рибак, Прем’єр-міністр Микола Азаров та інші високопосадовці й, звісно ж, визволителі Києва взяли участь у Ритуалі Пам’яті з покладанням квітів до могили Невідомого солдата у парку Вічної Слави. Віктор Янукович особисто привітався з учасниками битви за звільнення Києва. Тиснучи руку Президенту, Борис Котеленець, справжній патріот своєї малої батьківщини, зауважив, що він зі славного міста Прилуки, що на Чернігівщині.
Опісля були урочисті збори і концертна програма в Національному палаці мистецтв «Україна».
– Сьогодні ми відзначаємо 70-ту річницю визволення столиці України від нацистських загарбників, – виступаючи перед зібранням, сказав Віктор Янукович. – Наш святий обов’язок – вшанувати світлу пам’ять загиблих, віддати данину поваги ветеранам, донести уроки справжнього патріотизму до підростаючого покоління.
Президент наголосив, що битва за Київ – не лише грандіозна за своїми масштабами і людськими жертвами військова операція, яка кардинально вплинула на весь хід війни.
– Визволення Києва стало справді переломним моментом, який означав невідворотність Великої Перемоги. А для мешканців Києва – ще й звільнення від окупаційного режиму, що тривав майже 800 днів, – підкреслив Глава держави.
Пам’ять загиблих на фронтах і мирного населення, розстріляного й закатованого німцями, учасники зборів вшанували хвилиною мовчання.
– Модернізація національної економіки, реформування системи державної влади, підвищення соціальних стандартів, зміцнення Збройних Сил створюють фундамент для сучасної української держави і розвинутого громадянського суспільства, – зазначив на завершення своєї промови Президент. – Відповідальність за ці зміни несе кожен із нас. Ми можемо говорити різними мовами, молитися у різних храмах, мати різні політичні погляди. Проте, тільки докладаючи спільних зусиль, тільки шляхом взаємоповаги здатні досягти великих цілей. Разом ми збудуємо сильну, незалежну, європейську Україну. Дорогі ветерани, я запевняю, що турбота про ваш добробут залишається одним із пріоритетів роботи влади, критерієм її оцінки.
Участь у ювілейних урочистостях залишила у Бориса Котеленця дуже приємні враження. Ветеран каже, що це була одна з найяскравіших подій його життя.
А у Бориса Миколайовича воно цікаве й насичене. Народився ветеран 26 грудня 1926 року у Прилуках у родині службовців. Окрім нього, в сім’ї було ще двоє дітей. У 1941-му хлопець закінчив сім класів. Коли почалася війна, старший брат (кадровий офіцер) і батько пішли на фронт, а вдома залишилися мама, сестра і Борис, якому на той момент виповнилося п’ятнадцять. З перших днів окупації Прилук німці проводили арешти членів сімей активістів, комуністів, тих, чиї рідні воювали у лавах Радянської армії. Хлопчина був змушений переховуватися. У 1943 році, одразу після визволення Прилук, коли Борису не виповнилося ще й 17, він добровольцем відправився на фронт. У складі саперного батальйону знешкодив сотні мін. Одужавши після тяжкого поранення, потрапив до розвідки. Брав участь у боях за визволення Києва, Варшави, штурмував Берлін. На стіні Рейхстагу викарбував слово «Прилуки».
Трудовий стаж Бориса Миколайовича – 55 років. Він 11 разів обирався депутатом Прилуцької та Ніжинської міських і Городнянської районної рад. За заслуги перед Батьківщиною нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни II ступеня, орденом «За мужність» та 12 медалями. Сьогодні свій вільний час ветеран віддає поезії (пише вірші) та військово-патріотичному вихованню молоді.
Зокрема, з нагоди 69-ї річниці звільнення України від німецько-фашистських загарбників Борис Миколайович разом із головою Ради ветеранів Прилук Георгієм Хотіним зустрівся з учнями рідної школи №10 і відвідав там музей Бойової слави ім. Героя Радянського Союзу Миколи Симоняка. Цей музей – результат роботи вихованців гуртка «Юний патріот», які досліджують життєвий та бойовий шлях воїнів Великої Вітчизняної, збираючи по крихтах відомості про них.
Борис Котеленець розповів дітям про жахіття війни, про поранення та кровопролитні битви, про смуток від утрати друзів і всеохоплюючу радість від Перемоги. А школярі присвятили Борису Миколайовичу кілька римованих рядків.
Та повернімося до урочистостей у Києві. Після офіційної частини на ветеранів і гостей святкування чекала концертна програма за участю Тіни Кароль, Іво Бобула, Олександра Пономарьова, Віктора Павліка, Злати Оґнєвіч, Таїсії Повалій та інших зірок української естради.
Увечері того ж дня Борис Котеленець повернувся додому. Ветеран з вдячністю згадує теплий прийом, який влаштували визволителям у столиці.
Андрій Гончар
Юлія Головко
Газета “Відомості Чернігівщини”
№ 46  від 13 листопада 2013 року