Державна фіскальна служба України з метою належного адміністрування податку на прибуток та у зв'язку з надходженням запитів платників податків стосовно врахування балансової вартості активів (кредитів) при розрахунку різниці для цілей оподаткування відповідно до положень пп. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє, що позиція Міністерства фінансів України з цього питання викладена у листі від 18.09.2017 N 11210-09-10/25081 і полягає у такому.
Підпунктом 139.3.1 п. 139.3 ст. 139 Кодексу визначено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності.
Положеннями пп. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, 20 відсотків (на період з 1 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - 30 відсотків, на період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року - 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву, за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період.
Пунктом 2 ст. 12 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що банки складають фінансову звітність за міжнародними стандартами.
Так, облік фінансових активів, у тому числі відображення зменшення корисності фінансових активів, регулюється МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка" (далі - МСБО 39).
Згідно з п. 45 МСБО 39 фінансові активи поділяють на:
фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю через прибутки або збитки;
фінансові активи, доступні для продажу;
позики та дебіторська заборгованість;
інвестиції, утримувані до погашення.
При цьому згідно з п. 58 МСБО 39 наприкінці кожного звітного періоду підприємство має оцінювати, чи є об'єктивне свідчення того, що корисність фінансового активу або групи фінансових активів зменшується. Якщо таке свідчення є, то необхідно застосовувати відповідні положення МСБО 39 для визначення суми будь-якого збитку від зменшення корисності.
Пунктами 58 - 62 МСБО 39 описуються вимоги щодо оцінювання наявності об'єктивного свідчення зменшення корисності фінансових активів, які оцінюються за амортизованою собівартістю. У тому числі п. 59 МСБО 39 наводяться події, що можуть бути свідченням зменшення корисності фінансових активів.
Оскільки пп. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу визначає загальну характеристику активів, балансова вартість яких враховується для розрахунку ліміту, то розрахунок ліміту не обмежується застосуванням виключно балансової вартості знецінених активів.
Таким чином, для визначення граничного ліміту, перевищення розміру резерву над яким збільшує фінансовий результат до оподаткування, має використовуватись сукупна балансова вартість активів, яким притаманний ризик знецінення відповідно до положень міжнародних стандартів фінансової звітності, незалежно від факту формування резерву за такими активами.
 
Лист ДФС України від 13.11.2017 № 30794/7/99-99-15-02-02-17 «Про врахування банками балансової вартості активів (кредитів) при розрахунку різниці відповідно до положень п.п.139.3.3 п.139.3 ст.139 Податкового кодексу України» розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/72588.html.