запомните / запишите
сообщите, что вы нашли информацию
на сайте "priluki.in.ua - Карта Прилук"

Hовость компании "rave-up"

 

09.03.2014

200 лет со дня рождения Великого Кобзаря - Т.Г. Шевченко

Каждому из нас хочется, чтобы о нем помнили потомки. Т.Г. Шевченко - помнят, читают, его творчество находит спустя 200 лет отклик в сердцах людей - а это наивысшая ценность для Человека Творца!

Тарас Григорьевич Шевченко (1814-1861) - украинский поэтпрозаикхудожникэтнограф. Академик Императорской Академии художеств (1860). За короткие 47 лет жизни он успел то, что сотням тысяч людей не под силу - его знаменитый сборник "Кобзарь" известен всему миру!

Его поэзия соткана из слов - которые проникают в самое сердце и актуальны спустя 200 лет:

І мертвим, і живим, 
і ненарожденним землякам моїм 
в Украйні і не в Украйні 
моє дружнєє посланіє

Аще кто речет, яко люблю Бога, 
а брата своего ненавидит, 
ложь есть.

Соборно[е] послание Иоанна.
Глава 4, с.20

І смеркає, і світає, 
День божий минає, 
І знову люд потомлений 
І все спочиває. 
Тілько я, мов окаянний, 
І день і ніч плачу 
На розпуттях велелюдних, 
І ніхто не бачить, 
І не бачить, і не знає 
Оглухли, не чують; 
Кайданами міняються, 
Правдою торгують. 
І господа зневажають, 
Людей запрягають 
В тяжкі ярма. Орють лихо, 
Лихом засівають, 
А що вродить? побачите, 
Які будуть жнива! 
Схаменіться, недолюди, 
Діти юродиві! 
Подивіться на рай тихий, 
На свою країну, 
Полюбіте щирим серцем 
Велику руїну, 
Розкуйтеся, братайтеся! 
У чужому краю 
Не шукайте, не питайте 
Того, що немає 
І на небі, а не тілько 
На чужому полі. 
В своїй хаті своя й правда, 
І сила, і воля.

Нема на світі України, 

Нема на світі України, 
Немає другого Дніпра, 
А ви претеся на чужину 
Шукати доброго добра, 
Добра святого. Волі! волі! 
Братерства братнього! Найшли, 
Несли, несли з чужого поля 
І в Україну принесли 
Великих слов велику силу 
Та й більш нічого. Кричите, 
Що бог создав вас не на те, 
Щоб ви неправді поклонились!.. 
І хилитесь, як і хилились! 
І знову шкуру дерете 
З братів незрящих, гречкосіїв, 
І сонця-правди дозрівать 
В німецькі землі, не чужії, 
Претеся знову!.. Якби взять 
І всю мізерію з собою, 
Дідами крадене добро, 
Тойді оставсь би сиротою, 
З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, 
Щоб там і здихали, де ви поросли! 
Не плакали б діти, мати б не ридала, 
Не чули б у бога вашої хули. 
І сонце не гріло б смердячого гною 
На чистій, широкій, на вольній землі. 
І люди б не знали, що ви за орли, 
І не покивали б на вас головою.

Схаменіться! будьте люди, 
Бо лихо вам буде. 
Розкуються незабаром 
Заковані люде, 
Настане суд, заговорять 
І Дніпро, і гори! 
І потече сторіками 
Кров у синє море 
Дітей ваших… і не буде 
Кому помагати. 
Одцурається брат брата 
І дитини мати. 
І дим хмарою заступе 
Сонце перед вами, 
І навіки прокленетесь 
Своїми синами! 
Умийтеся! образ божій 
Багном не скверніте. 
Не дуріте дітей ваших, 
Що вони на світі 
На те тілько, щоб панувать… 
Бо невчене око 
Загляне їм в саму душу 
Глибоко! глибоко! 
Дознаються небожата, 
Чия на вас шкура, 
Та й засядуть, і премудрих 
Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба, 
То й мудрість би була своя. 
А то залізите на небо: 
«І ми не ми, і я не я, 
І все те бачив, і все знаю, 
Нема ні пекла, ані раю, 
Немає й бога, тілько я! 
Та куций німець узловатий, 
А більш нікого!..» – «Добре, брате, 
Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм». 
Отак-то ви навчаєтесь 
У чужому краю! 
Німець скаже: «Ви моголи». 
«Моголи! моголи!» 
Золотого Тамерлана 
Онучата голі. 
Німець скаже: «Ви слав'яне». 
«Слав'яне! слав'яне!» 
Славних прадідів великих 
Правнукі погані! 
І Коллара читаєте 
З усієї сили, 
І Шафарика, і Ганка, 
І в слав'янофіли 
Так і претесь… І всі мови 
Слав'янського люду – 
Всі знаєте. А своєї 
Дас[т]ьбі… Колись будем 
І по-своєму глаголать, 
Як німець покаже 
Та до того й історію 
Нашу нам розкаже, – 
Отойді ми заходимось!.. 
Добре заходились 
По німецькому показу 
І заговорили 
Так, що й німець не второпа, 
Учитель великий, 
А не те щоб прості люде. 
А гвалту! а крику! 
«І гармонія, і сила, 
Музика, та й годі. 
А історія!.. поема 
Вольного народа! 
Що ті римляне убогі! 
Чортзна-що – не Брути! 
У нас Брути! і Коклекси! 
Славні, незабуті! 
У нас воля виростала, 
Дніпром умивалась, 
У голови гори слала, 
Степом укривалась!» 
Кров'ю вона умивалась, 
А спала на купах, 
На козацьких вольних трупах, 
Окрадених трупах! 
Подивиться лишень добре, 
Прочитайте знову 
Тую славу. Та читайте 
Од слова до слова, 
Не минайте ані титли, 
Ніже тії коми, 
Все розберіть… та й спитайте 
Тойді себе: що ми?.. 
Чиї сини? яких батьків? 
Ким? за що закуті?.. 
То й побачите, що ось що 
Ваші славні Брути:

Раби, подножки, грязь Москви, 
Варшавське сміття – ваші пани, 
Ясновельможнії гетьмани. 
Чого ж ви чванитеся, ви! 
Сини сердешної України! 
Що добре ходите в ярмі, 
Ще лучше, як батьки ходили. 
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, 
А з їх, бувало, й лій топили.

Може, чванитесь, що братство 
Віру заступило, 
Що Синопом, Трапезондом 
Галушки варило. 
Правда!.. правда, наїдались. 
А вам тепер вадить. 
І на Січі мудрий німець 
Картопельку садить, 
А ви її купуєте, 
Їсте на здоров'я 
Та славите Запорожжя. 
А чиєю кров'ю 
Ота земля напоєна, 
Що картопля родить, – 
Вам байдуже. Аби добра 
Була для городу! 
А чванитесь, що ми Польщу 
Колись завалили!.. 
Правда ваша: Польща впала, 
Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили 
Батьки за Москву і Варшаву, 
І вам, синам, передали 
Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна 
До самого краю. 
Гірше ляха свої діти 
Її розпинають 
Заміс[т]ь пива праведную 
Кров із ребер точать. 
Просвітити, кажуть, хочуть 
Материні очі 
Современними огнями. 
Повести за віком, 
За німцями, недоріку, 
Сліпую каліку. 
Добре, ведіть, показуйте, 
Нехай стара мати 
Навчається, як дітей тих 
Нових доглядати. 
Показуйте!.. за науку, 
Не турбуйтесь, буде 
Материна добра плата. 
Розпадеться луда 
На очах ваших неситих, 
Побачите славу, 
Живу славу дідів своїх 
І батьків лукавих. 
Не дуріте самі себе, 
Учітесь, читайте, 
І чужому научайтесь, 
Й свого не цурайтесь. 
Бо хто матір забуває, 
Того бог карає, 
Того діти цураються, 
В хату не пускають. 
Чужі люди проганяють, 
І немає злому 
На всій землі безконечній 
Веселого дому. 
Я ридаю, як згадаю 
Діла незабуті 
Дідів наших. Тіжкі діла! 
Якби їх забути, 
Я оддав би веселого 
Віку половину. 
Отака-то наша слава, 
Слава України. 
Отак і ви прочитай[те], 
Щоб не сонним снились 
Всі неправди, щоб розкрились 
Високі могили 
Перед вашими очима, 
Щоб ви розпитали 
Мучеників, кого, коли, 
За що розпинали! 
Обніміте ж, брати мої, 
Найменшого брата – 
Нехай мати усміхнеться, 
Заплакана мати. 
Благословить дітей своїх 
Твердими руками 
І діточок поцілує 
Вольними устами. 
І забудеться срамотня 
Давняя година, 
І оживе добра слава, 
Слава України, 
І світ ясний, невечерній 
Тихо засіяє… 
Обніміться ж, брати мої, 
Молю вас, благаю!

14 декабря 1845, 
Вьюнища

 

Тарасова ніч

На розпутті кобзар сидить 
Та на кобзі грає; 
Кругом хлопці та дівчата — 
Як мак процвітає. 
Грає кобзар, виспівує, 
Вимовля словами, 
Як москалі, орда, ляхи 
Бились з козаками; 
Як збиралась громадонька 
В неділеньку вранці; 
Як ховали козаченька 
В зеленім байраці. 
Грає кобзар, виспівує — 
Аж лихо сміється... 
«Була колись гетьманщина, 
Та вже не вернеться. 
Було колись — панували, 
Та більше не будем! 
Тії слави козацької 
Повік не забудем!

Встає хмара з-за Лиману, 
А другая з поля; 
Зажурилась Україна — 
Така її доля! 
Зажурилась, заплакала, 
Як мала дитина. 
Ніхто її не рятує... 
Козачество гине; 
Гине слава, батьківщина; 
Немає де дітись; 
Виростають нехрещені 
Козацькії діти; 
Кохаються невінчані; 
Без попа ховають; 
Запродана жидам віра, 
В церкву не пускають! 
Як та галич поле криє, 
Ляхи, уніати 
Налітають,— нема кому 
Порадоньки дати. 
Обізвався Наливайко — 
Не стало Кравчини! 
Обізвавсь козак Павлюга 
За нею полинув! 
Обізвавсь Тарас Трясило 
Гіркими сльозами: 
«Бідна моя Україно, 
Стоптана ляхами!» 
Україно, Україно! 
Серце моє, ненько! 
Як згадаю твою долю, 
Заплаче серденько! 
Де поділось козачество, 
Червоні жупани? 
Де поділась доля-воля, 
Бунчуки, гетьмани? 
Де поділися? Згоріло 
А чи затопило 
Синє море твої гори, 
Високі могили? 
Мовчать гори, грає море, 
Могили сумують, 
А над дітьми козацькими 
Поганці панують. 
Грай же, море, мовчіть, гори! 
Гуляй, буйний, полем! 
Плачте, діти козацькії,— 
Така ваша доля! 
Обізвавсь Тарас Трясило 
Віру рятовати, 
Обізвався, орел сизий, 
Та й дав ляхам знати! 
Обізвався пан Трясило: 
«А годі журиться! 
А ходім лиш, пани-брати, 
З поляками биться!»

Вже не три дні, не три ночі 
Б'ється пан Трясило. 
Од Лимана до Трубайла 
Трупом поле крилось. 
Ізнемігся козаченько, 
Тяжко зажурився, 
А поганий Конецпольський 
Дуже звеселився; 
Зібрав шляхту всю докупи 
Та й ну частовати. 
Зібрав Тарас козаченьків — 
Поради прохати: 
«Отамани товариші, 
Брати мої, діти! 
Дайте мені порадоньку, 
Що будем робити? 
Бенкетують вражі ляхи - 
Наше безголов'я». 
«Нехай собі бенкетують, 
Нехай на здоров'я! 
Нехай, кляті, бенкетують, 
Поки сонце зайде, 
А ніч-мати дасть пораду,— 
Козак ляха знайде».

Лягло сонце за горою, 
Зірки засіяли, 
А козаки, як та хмара, 
Ляхів обступали. 
Як став місяць серед неба, 
Ревнула гармата; 
Прокинулись ляшки-панки — 
Нікуди втікати! 
Прокинулись ляшки-панки, 
Та й не повставали: 
Зійшло сонце — ляшки-панки 
Покотом лежали.

Червоною гадюкою 
Несе Альта вісти, 
Щоб летіли крюки з поля 
Ляшків-панків їсти. 
Налетіли чорні крюки 
Вельможних будити; 
Зібралося козачество 
Богу помолитись. 
Закрякали чорні крюки, 
Виймаючи очі; 
Заспівали козаченьки 
Пісню тії ночі,— 
Тії ночі кривавої, 
Що славною стала 
Тарасові, козачеству, 
Ляхів що приспала.

Над річкою, в чистім полі, 
Могила чорніє; 
Де кров текла козацькая, 
Трава зеленіє. 
Сидить ворон на могилі 
Та з голоду кряче... 
Згада козак гетьманщину, 
Згада та й заплаче!» 
Умовк кобзар, сумуючи: 
Щось руки не грають. 
Кругом хлопці та дівчата 
Слізоньки втирають.

Пішов кобзар по улиці — 
З журби як заграє! 
Кругом хлопці навприсядки, 
А він вимовляє: 
«Нехай буде отакечки! 
Сидіть, діти, у запечку, 
А я з журби та до шинку, 
А там найду свою жінку, 
Найду жінку, почастую, 
З вороженьків покепкую».

[6 листопада 1838, 
С.-Петербург]

 

Інтродукція

Була колись шляхетчина, 
Вельможная пані; 
Мірялася з москалями, 
З ордою, з султаном, 
З німотою… Було колись… 
Та що не минає? 
Було, шляхта, знай, чваниться, 
День і ніч гуляє 
Та королем коверзує… 
Не скажу Степаном 
Або Яном Собієським: 
Ті два незвичайні,— 
А іншими. Небораки 
Мовчки панували. 
Сейми, сеймики ревіли, 
Сусіде мовчали, 
Дивилися, як королі 
Із Польщі втікають, 
Та слухали, як шляхетство 
Навісне гукає. 
“Nie pozwalam! nie pozwalam!” 
Шляхта репетує, 
А магнати палять хати, 
Шабельки гартують. 
Довго таке творилося, 
Поки не в Варшаві 
Запанував над ляхами 
Понятовський жвавий. 
Запанував, та й думав шляхту 
Приборкать трошки… не зумів! 
Добра хотів, як дітям мати, 
А може, й ще чого хотів. 
Єдине слово “nie pozwalam” 
У шляхти думав одібрать, 
А потім… Польща запалала, 
Панки сказилися… Кричать: 
“Гонору слово, дарма праця! 
Поганець, наймит москаля!” 
На ґвалт Пулавського і Паца 
Встає шляхетськая земля, 
І — разом сто конфедерацій. 
Розбрелись конфедерати 
По Польщі, Волині, 
По Литві, по Молдаванах 
І по Україні; 
Розбрелися та й забули 
Волю рятувати, 
Полигалися з жидами, 
Та й ну руйнувати. 
Руйнували, мордували, 
Церквами топили… 
А тим часом гайдамаки 
Ножі освятили.

 

 

Вам нравится "200 лет со дня рождения Великого Кобзаря - Т.Г. Шевченко"?

Нажмите "Мне нравится", "Класс" или "+1"

 

Другие новости компании "rave-up"

20.11.2017
13.11.2017
31.10.2017
05.10.2017
27.09.2017
09.09.2017
18.08.2017
26.05.2017
24.04.2017
28.03.2017
27.02.2017
10.02.2017
21.01.2017
02.01.2017
21.12.2016
29.11.2016
07.11.2016
24.10.2016
10.10.2016
09.09.2016
26.06.2014
20.03.2014
21.01.2014
31.12.2013
15.12.2013
11.12.2013
21.11.2013
07.11.2013
03.11.2013
16.10.2013
07.10.2013
30.09.2013
20.09.2013
17.09.2013
24.08.2013
12.08.2013
07.08.2013
30.07.2013
29.06.2013

Комментарии

 priluki.in.ua (0) Facebook  

← Новости компаний


Вчера сайт посетило:
674 человека
За последние 7 дней:
4 456 человек
Месячная аудитория:
18 613 человека
Наш сайт подключен к сервису сбора статических данных Google Analytics. Информация из сервиса берется с помощью инструментов Api.
По запросу рекламодателя мы с радостью предоставим более полную статистику по интересующим критериям.
График посещений за 30 дней:
О статистике:
GoogleAnalytics
bigmir)net TOP 100
При полном или частичном использовании материалов сайта гиперссылка http://priluki.in.ua/ обязательна!
Условия пользования сайтом