Відповідно до норм Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками військового збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 ПКУ, зокрема фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається частина доходів від операцій з майном. 
Ставка збору становить 1,5% від об’єкту оподаткування.
Під час проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна (зареєстрованої відповідно до п.172.3 ст.172 ПКУ) та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку.
Сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, – до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни.
При цьому передбачено, що обов’язок платника податку щодо подання річної декларації про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від операцій продажу (обміну) майна, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до розд. IV ПКУ.
Тобто у разі несплати фізичною особою військового збору до нотаріального оформлення продажу нерухомого (рухомого) майна, така фізична особа зобов’язана відобразити отриманий дохід в податковій декларації та сплатити, зазначену в ній суму податкового зобов’язання.
Якщо фізична особа відобразить вказаний вище дохід в декларації та сплатить, зазначену в такій декларації суму податкового зобов’язання, то відповідальність до такої особи застосовуватись не буде.
Водночас у разі не подання платником податків в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків, якщо їх подання передбачено законом, контролюючий орган має право проводити документальні позапланові перевірки.
Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, якщо, зокрема платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.
У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування – тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Крім того, неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи, - тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Більш детально з таким роз’ясненням можна ознайомитися на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (категорія 132.06)